ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…

Подробности

Опубликовано 20.11.2020 09:07

Просмотров: 626

   З метою передачі у спадок здобувачам освіти трагічних сторінок нашого героїчного народу, щоб вони не пішли в забуття, виховання здатності кожної людини на скорботу та пам'ять про мільйони загублених голодом життів співвітчизників, шанобливого ставлення до старшого покоління, що винесло на своїх плечах усі біди й негаразди, даруючи нам віру в життя й можливість не здаватися в будь-якій ситуації, бути оптимістами була проведена 20 листопада краєзнавча година «Голодомор 1932-33 років у Запорізькому краї мовою документів, свідчень, чисел…».

   Студенти 19 групи донесли до присутніх на заході інформацію про одну з найжахливіших трагедій нашого краю ХХ століття – голод 1932-33 рр. Його причини і наслідки були загальноукраїнськими, але факти вражають. Запорізький міськплан визначив, що в 1932 році урожайність основних зернових культур серед індивідуальних господарств була 6,2; в радгоспах 5,0; в колгоспах 4,8 центнерів з гектара. Такий збір міг забезпечити прохарчування населення Запорізького краю. Але плани хлібозаготівель були збільшені на 44 % і виконати їх було нереально. В серпні 1932 року територію Запорізького краю блискавкою облетіла Постанова ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацій і зміцнення громадської (соціалістичної) власності», охрещена в народі «законом про п’ять колосків». Дослідники зазначають, що на підставі порушення цього закону в Дніпропетровській області (з 1932 року вся територія Запорізького краю увійшла до складу Дніпропетровської області) до 5 грудня 1932 року засудили 5215 осіб, з яких 1174 – до розстрілу. Судові репресії застосовували до 11 районів Дніпропетровської області; за «саботаж» засудили 71 голову колгоспів. 12 листопада 1932 року облетіла всі села Запорізького краю звістка про припинення промислового постачання України через невиконання плану хлібозаготівель.
  Ведучий краєзнавчої години Мельник Данило розповів, що «злісних» нездатчиків хліба – одноосібників виселяли за межі України. 8 січня 1933 року газета «Червоне Запоріжжя» опублікувало постанову Дніпропетровського облвиконкому про 700 селянських господарств, які підлягали виселенню за межі області за невиконання хлібозаготівель. В цьому списку і запорізькі села – Борисівка Бердянського (тепер Приморського) району – 25 господарств, Преслав Коларівського (тепер Приморського) району – 30 господарств, Ново-Миколаївка Коларівського (тепер Приазовського) району – 20 господарств. Один з документів Мелітопольського райвідділу постачання, датований 20 січні 1933 року повідомляє, що в Мелітополі виселили 1300 куркулів за межі України здебільшого в Архангельську область. Запорізьке село ставало постачальником дешевої робочої сили на лісоповали та шахти Росії.
    Голодомор 1932-33 років – період з квітня 1932-го по листопад 1933-го. Саме за ці 17 місяців, приблизно 500 днів, в Україні, як стверджують дослідники, загинуло 8-10 мільйонів людей. Візирський Денис повідомив, що апогей голоду на Запоріжжі прийшов на весну 1933 року. Якщо порівняти кількість людей, що на початку березня 1933 року страждали від голоду на території нинішньої Запорізької області, з цифрами, зібраними органами ДПУ по всій Україні, побачимо, що її територія виявилася чи не найбільш враженою голодомором – кожен четвертий, хто голодував, був жителем нашого краю, як і кожен третій з тих, хто помер.
   Викладач історії України Гладченко Олена Миколаївна підвела підсумок, що наслідком цієї трагедії для Запорізького краю стало запустіння сіл, руйнація господарства. Пішли з життя люди старшого віку – носії традицій і життєвого досвіду, найбільш працездатні та творчі люди, діти – їх майбутнє. Частина населення безповоротно мігрувала. Тим самим було завершено розселянювання запорізького села і випробувано надійність колгоспної системи для партійного керівництва.
   Пам'ять про ті страшні дні, про всі жертви голодомору живе в наших серцях. І дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!