Виховна година «Оплотом волі , сили і добра, Стоїш велично, арміє, однині», присвячена Дню Збройних Сил України

 ZSU

  6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України». У 1993 році Постановою Верховної Ради цей день було встановлено як День Збройних Сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах починаючи з часів Київської Русі.

  Сьогодні українська армія проходить складний етап становлення. Солдати і офіцери Збройних Сил України з гідністю продовжують традиції своїх дідів і батьків.
Україно! Важким і тернистим був твій шлях із сивої давнини і до сьогоднішніх днів. Впродовж віків численні вороги, ніби змовившись, тільки те й робили, що шматували твої землі, топтали твої простори, грабували твої багатства, терзали твої серце і душу.
  Героїчною сторінкою історії українського війська буда Запорізька Січ, незламними лицарями духу були запорізькі козаки, такі як Дмитро Вишневецький, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Івана Мазепа, Іван Богун. Козакам майже постійно приходилося виступати в походи – то проти татар, то проти польської шляхти, то проти Московської держави.
В період Першої світової війни, за підрахунками істориків понад 4,5 млн. українців були мобілізовані до лав російської і австро-угорської армій. Заради чого? Відповідь на це питання шукали прості солдати по обидва боки фронту: українці не хотіли стріляти в українців, одягнених чи то в російські шинелі, чи то у цісарські мундири. І почалося братання на фронтах. Та тільки після проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки розпочалося по-справжньому створення національних Збройних Сил. Символом героїзму українських вояків став бій під Крутами, в якому полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї молодої української держави. Але з різних причин народній армії не судилося тоді перемогти…
  За радянських часів Україна своєї власної Армії не мала. Українські юнаки служили в Червоній армії і у її складі брали участь у Другій світовій війні. Війні важкій та виснажливій. На фронтах якої загинуло 1 млн. 400 тис. українців. Але українці вистояли в цій війні, вистояли – і перемогли.
Окремою героїчною та трагічною сторінкою вписана в історію боротьби за незалежність України Українська Повстанська Армія.
Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо – біль утрат в зоні АТО на сході України. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. З-поміж них – наші земляки, випускники коледжу, які не задумуючись пішли боронити кордони держави. Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. ООН уточнила кількість загиблих і поранених на Донбасі. З 14.04.2014 року до 31.08.2020 року стали жертвами бойових дій на сході України від 42 до 44 тисяч осіб. Вони полягли навіки. Серед них випускник коледжу Сергій Шилов.
   Шановні друзі! Віримо, у пам'яті сьогоднішніх і майбутніх нащадків назавжди збережуться подвиги багатьох поколінь воїнів захисників, їх безмежна відданість і любов до рідної землі, мужність та героїзм.
   Ми вдячні всім, хто захищав і захищає нашу рідну землю від ворогів, хто став на захист Вітчизни за першим її покликом! Ми пам’ятаємо про те, що саме вони справжні патріоти.
  До справжніх патріотів України, до тих, кому не байдужа доля України, хто переймається її успіхами і невдачами, яким болить війна, яка точиться на сході України, звертається ветеран педагогічної праці, викладач української мови та літератури Лихтар Любов Михайлівна.

Не дай нам, Боже!
І знову вдови, і солдатські матері,
Надворі ж вік вирує двадцять перший,
А ми неначе в тому сорок першім
Чекаєм повідомлення з війни.

Який це жах, який глибинний біль
Героїв-воїнів, синів своїх ховати,
Вони з портретів дивляться завзято,
Красиві, дужі, сильні, молоді.

Їх погляд чесний, пристрасний такий,
Що хочуть нам, живим, вони сказати,
Кого востаннє хочуть запити:
- Чому? Як вийшло так? Невже це ви?..

Та як могли до цього ми дійти,
Щоб один одного у злобі добивати,
А ти, «російський вірний старший брате»,
Чому на Каїна перетворився ти?

Живим нестерпний України біль,
Та мир прийде – Героям вічна Слава!
Не дай нам, Боже, збайдужіти знов,
За куснем хліба і за шматом сала!

Шановні друзі! Беріть же приклад зі своїх славетних предків, які зуміли зберегти Україну для нас і доручили нам продовжувати цю відповідальну справу. Шануємо та пишаємося тими, хто мужньо захищає територіальну цілісність нашої держави. Адже від наших військовослужбовців, які знаходяться зараз на передовій, залежить суверенність нашої держави, мир і спокій українського народу. Вони є прикладом та взірцем патріотизму, відваги та мужності.

Заступник директора з виховної роботи,
Гладченко О.М.