Виховна година "Пророк, якого ми не знали..."

Деталі

Перегляди: 5040

(рекомендовані інформаційні матеріали до 207-річниці з дня народження Т.Г. Шевченка – геніального поета і революціонера-демократа, який відіграв величезну роль у формуванні національної самосвідомості українців)

 Вступне слово класного керівника

  Сьогодні ми зібралися для того, щоб ще раз згадати про того, кого здається, ми дуже добре знаємо. Це Тарас Григорович Шевченко, «великий Кобзар», чия літературна спадщина вважається основою української літератури і сучасної української мови, художник. Шевченко — явище надзвичайне, якщо виходити з того, ким він був за своїм соціальним станом і якого значення набув, як

  Письменникам, що належали до привілейованого стану, куди легше було стати високоосвіченими людьми, а при наявності таланту — і значними літераторами: їм у цьому служила сама система умов і виховання. Зовсім інша річ — стати письменником виходцем з народу, неосвіченого, безправного, пригніченого тяжкою працею. А ще стати глашатаєм передової суспільної думки, поводирем пригноблених класів і станів проти самодержавства, поміщиків — явище справді дивовижне, перед яким не можна не схилити голови. Великий поет,поборник правди і свободи, голосом якого говорила ціла нація, своїми художніми творами виразив не тільки існуюче становище свого народу, а й передбачив його світле майбутнє. Те майбутнє, до якого український народ повинен прийти через горнило національно-визвольної боротьби, напруженої праці. Напрошується запитання: як поет, перебуваючи в умовах неволі, лютої заборони української мови, міг за словниковим запасом постати в рівень з Пушкіним (понад 17 тис. слів у творах), бути глибоко обізнаним у світовій літературі, історії, театрі, музиці, живописі та інших духовних сферах культури ?

Детально