У витоків нашої писемності

Рейтинг:   / 2
ПлохоОтлично 

   День слов'янської писемності й культури. Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу слов'янської писемності. Становлення слов'янської писемності було нелегким. 863 рік вважається офіційною датою створення слов'янської писемності.
  Православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов'ян.

  Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця. Дехто з учених вважає глаголицю давнішою.
Форма кирилиці нагадує грецьке уставне письмо. Спосіб написання букви кирилиці простіший. Глаголиця відрізняється від неї складним накресленням знаків. Очевидно, цим пояснюється те, що глаголиця була витіснена кирилицею.
  Заслуга Кирила і Мефодія в історії культури велика: по-перше, Кирило у 863 році розробив першу впорядковану слов'янську азбуку і цим поклав початок розвиткові слов'янської письменності; по-друге, Кирило і Мефодій переклали з грецької мови багато книг, що стало початком формування старослов'янської літературної мови, по-третє, Кирило і Мефодій протягом багатьох років провели серед західних і північних слов'ян і сприяли поширенню грамотності серед цих народів.
  Крім того, Кирило і Мефодій вели безперервну боротьбу проти спроб німецько-католицького духовенства заборонити слов'янські книги.
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.
  Справа, якій присвятили своє життя Кирило і Мефодій, була недаремною. І найкращий доказ цього — вдячність нащадків.
  Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. У мові – наша давня й нова культура, ознака нашого національного визнання.
Що ж для кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації – українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати, жодного великого імені.