Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Рейтинг:   / 1
ПлохоОтлично 

(РЕКОМЕНДОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ І ДНЯ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ)

  Мета заходу: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, вшановувати пам’ять тих, хто загинув у роки війни - формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого; виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності; формувати почуття гордості за старше покоління, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
  Рекомендована література:
В’ятрович В. Українська Друга світова // Дзеркало тижня. – 2009,
Кобзар Я. Друга світова по-українськи. Думки вітчизняних істориків // Історична правда. – 2012,
Лавський С. Про роль українців у Другій світовій війні. – 2014,
Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору // Історична правда. – 2014,
Процик П. Україна. Друга світова війна. Тільки цифри // Історична правда. – 2010,
Шаповал Ю. “Гітлер, Сталін та Україна: безжальні стратегії” // Історична правда. – 2013.

Ведуча:
  Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні та важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..» Минуть століття, але в пам’яті народній завжди житимуть спогади про героїчним подвиг Українського народу, який на фронті і в тилу кував священну Перемогу… Все далі в історію відходять жорстокі битви війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну. Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив самого життя, заради щастя нинішніх поколінь.
Ведучий:
  Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до війни, по різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Ведуча:
Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вищих крилах пливуть.
І доки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.

Ведучий:
  Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини.
Ведуча:
  Сталося це недільного ранку 22 червня 1941 року. Ласкаво світило сонце, зігріваючи землю своїми променями. Птахи співали на всі голоси. Люди прокидалися, будували плани на вихідний день. Ніщо не передвіщало біди. І раптом – війна. Ранкову тишу розірвали залпи тисячі знарядь. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї…... У вогняному смерчі Другої Світової війни запалала вся Україна...
Ведучий:
  В лихоліття війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. Втрати України дуже великі: зруйновано 714 міст , 28тис. сіл , 9 мільйонів українців загинуло в роки війни. Мільйони людей залишились без житла. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити в рабів. Так людей гнали на роботи до Німеччини, створювали концтабори. Не описати ті жахіття, що коїлись там.
Ведуча:

Минули дні і роки пролетіли,
А дня того забуть ніхто не міг.
Тут навіть сосни з горя посивіли,
Тут навіть камінь плаче край доріг.
Хіба ж забудеш, як палили хати?
Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп’ята,
Багнетами прибиті до землі.
Ведучий:
Хіба ж забудеш, як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди
І розірвали надвоє живим.

Ведуча:
 Травень... Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»
Ведучий:
 Сьогодні ми усі віддаємо дань пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни та приносимо слова вдячності тим, хто залишився живим. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»
Ведуча:

Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою,
Поклонімося всім, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
РАЗОМ:
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.
Ведучий:
Хвилина мовчання...
Вона більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів...

Ведуча:
  Про подвиг безіменний всього не вимовить словами,
Лиш тільки серце може розказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль, тому я прошу всіх вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників хвилиною мовчання. (Звучить хронометр).
Ведучий:

Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітки війни, навіть цятки малі.
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи, рідній землі.
Ведуча:
Когось не діждались, хто рідний і милий,
І в пам’ять обпалену біль заповза,
Воєнні могили, високі могили –
Завжди біля вас материнська сльоза.

Посилання на відео https://www.youtube.com/watch?v=tCa0bXYTHrc
Ведуча:
Ота сльоза ніколи не зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині...
Лишила Батьківщина біля серця
Своїх синів, загиблих на війні.
Ведучий:
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.
Ведуча:
Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Дев’яте травня – свято Перемоги.
Ведучий:
Це свято не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків завжди буде жити!
Ведуча:
Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і хто поліг в боях.
Тож поклонімось низько до землі їм,
І квітами устелимо їхній тернистий шлях.

Ведучий:
  8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деница. Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 в багатьох містах Європи та США були проведені велелюдні святкування. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, приуроченою до 60-ї річниці закінчення Другої світової війни в Європі, проголошені присвячені пам'яті жертв цієї війни Дні пам'яті та примирення, що відзначаються 8 та 9 травня. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.
Ведуча:
  Символ відзначення Дня пам'яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у другій світовій війні — червоний мак. Це міжнародний символ пам'яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, алюзія кривавого сліду від кулі, що передає страждання та смерть.
Ведучий:
Використання квітки червоного маку як символу пам'яті отримало початок з вірша канадського військового лікаря Джона Маккрея «В полях фламандських» (1915). Символ маку присутній і в українському фольклорі – за легендою, маки зацвітають там, де пролилася козацька кров.

Ведуча: «В полях фламандських»

В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів – скорботний знак
По нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів – останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині – прах,
Жили – і прийняли удар
В полях фламандських.
Ідіть у бій, забувши страх,
Нам світоч випав з рук, відтак –
Вам підіймати цей тягар!
Якщо загасне віри жар –
Наш сон розвіється, як мак,
В полях фламандських… (Переклад Оксани Самари)
Ведучий:
Вірш Л. Компанієць
КВІТИ ПАМ’ЯТІ

Квіти – на граніті, на броні.
Сонце усміхається мені.
Поруч з ветеранами стою,
Наче клятву пам’яті даю.
Ветерани в світлій сивині
А на грудях сяють ордени.
Пам’ять серця…
Пам’ять сивини…
Пам’ять тих, що
Не прийшли з війни,
Пам’ять – наче квіти на броні…
Сонце усміхається мені.

Ведуча:
  Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

Посилання на відео https://www.youtube.com/watch?v=NMcW4CrMM7o